Музей історії

Каховської загальноосвітньої школи І –ІІІ ступенів № 4

Музей історії загальноосвітньої школи І –ІІІ ступенів № 4 засновано у 2007 році (Наказ по Каховській ЗОШ І –ІІІ ступенів № 4 від 03.09.2007 року № 107А) з ініціативи краєзнавця Яблонської Алли Миколаївни та директора школи 1987-2005 років Романюк Валентини Андріївни. Художник-оформлювач музею – заслужений працівник культури України Грязнов Анатолій Володимирович. Профіль музею – історичний.

/Files/images/muzey/1.jpg

Створенню музею передували дослідження і наукове опрацювання знайдених документів держархівів, музеїв, спогадів вчителів ветеранів праці, директорів шкіл та їх заступників. Зібравши більше 500 цікавих документів і предметних експонатів, ентузіасти почали створювати музей історії школи. У літописі школи досліджено історію створення і діяльності закладу більше як за 100 років. Розкриті образи вчителів і напрямки діяльності школи №4 у різні історичні часи. Показано традиції, династії школи, її медалістів та тих випускників-особистостей, якими пишається школа.

В експозиції музею та в його фондосховищі зберігаються документальні предметні оригінальні історичні експонати – пам’ятки історії та культури, зібрані вчителями школи та краєзнавцями.

Щорічно у музеї історії школи обслуговується не менше 350 відвідувачів.

Постійно ведеться робота зі збереження пам’яті про імена та справи людей, які навчалися або працювали в школі, збереження досягнень і здобутків школи, її традицій, пропаганда знань, поваги до рідного міста, любові до України.

На базі музею проводиться науково-дослідницька робота з історії України, міста, школи.

Вдосконалюється тематико – експозиційний план, створюються проспекти тематичних екскурсій. Проводяться у музеї вечори з ветеранами педагогічної праці, видатними колишніми випускниками, зустрічі з цікавими людьми.

Експозиція музею має шість розділів:

1) Освіта ІІ-ої половини ХІХ – ХХ ст.. у Дніпровському повіті.

2) Народна освіта у трудовій школі № 4 в 1918 -1941 роки ХХ століття.

3) Друга світова війна (1939 – 1945 роки).

4) Праця як засіб виховання в 50 – 60-ті роки ХХ століття.

5) Удосконалення освіти в 70 – 90 роках ХХ століття

6) Виховання життєтворчості особистості в часи незалежної України.

У своїй діяльності музей активно співпрацює з Каховським історичним музеєм, ветеранською організацією міста, міською пресою, історико-пошуковим клубом «Каховка», Центром дитячої творчості.

Оглядова екскурсія у приміщенні музею триває 40-45 хвилин. Події висвітлюються в хронологічній послідовності: від історичних умов виникнення земської Новопланської школи у містечку Каховка (1891 рік), що стала початком Каховської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4, до початку 2000-х років і сучасних досягнень навчального закладу.

Основними напрямками музейної діяльності є культурно-освітня, фондова, науково-дослідницька, науково-просвітницька та видавнича робота.

Просвітницька робота в музеї проводиться в цікавих формах: на базі гуртка «Історичне краєзнавство» (керівники Рассолова Н.М., Фінюк В.А.) готуються юні екскурсоводи, які проводять екскурсії для відвідувачів музею та міні-лекції у класах школи з наступних тем:

- «Історія школи»;

- «Учителі – випускники школи»;

- «Моє рідне місто»;

- «Учителі та учні школи учасники бойових дій»;

- «Вони плекали школу» та інші.

Під час занять гуртка учні мають можливість пізнавати рідний край, вивчати природне різноманіття та історико-культурне надбання України та світу, формувати туристсько-спортивні та краєзнавчі знання, уміння і навички.

Протягом 2013-2016 рр. завдяки діяльності музею в школі було проведено наступні масові та дослідницькі заходи:

  • Віртуальна екскурсія «Вулицями рідного міста» - вересень 2013 р.
  • Участь у всеукраїнському конкурсі від компанії Rehau «Вікна рідного міста» разом з Каховським історичним музеєм (фіналіст проекту) – жовтень-листопад 2013р.
  • «Шляхами втрат і перемог», віртуальна екскурсія до 70-річчя визволення Каховки від німецько-фашистських загарбників – листопад 2013 р.
  • Виставка «Херсонщині - 70» - лютий-березень 2014 р.
  • Літературна вітальня «Херсонщина у творчості поетів-земляків» - березень 2014р.
  • Туристсько-краєзнавчий екскурсійний маршрут «Шляхами Другої Світової війни» (пішохідна екскурсія «Друга Світова війна в Каховці») – квітень-травень 2014 р.
  • Участь у творчому конкурсі-реконструкції «Визволителям Херсонщини – відомим і невідомим, присвячується…» - вересень 2014 р.
  • «Каховка у вихорі громадянської війни» пішохідна екскурсія – жовтень 2014 р.
  • Віртуальна екскурсія «Визволення України від німецько-фашистських загарбників» - листопад 2014 р.
  • У 2013-2014 н.р. підготовлено дослідницьку роботу на регіональний конкурс наукових робіт з краєзнавства «Мій рідний край» у номінації «Вони поруч з нами живуть…», автор Коняшина Валентина. Робота отримала диплом третього ступеня.
  • Драматична постановка уривка з твору О.Довженка «Україна у вогні» до 70-річчя з Дня Перемоги – квітень-травень 2015 р.
  • Засідання круглого столу «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» - травень 2015 р.
  • Виставка «Каховці – 224» - вересень-жовтень 2015 р.
  • У 2015 році вихованці гуртка взяли участь у конкурсі соціальних проектів «Молодь зберігає пам'ять» з проектом «Молодь пишається подвигом українського народу»
  • Екскурсія «Історія пам’ятника Богдану Ружинському» - вересень 2015 р.
  • Участь в обласному заочному конкурсі «Туризм нас єднає» в номінації «Лірика туристських стежок» - квітень 2016р.
  • Пішохідна екскурсія «пам’ятники Другої світової війни в Каховці» - травень 2016р.
  • Поїздка на хутір Терни – місце масових розстрілів єврейського населення – травень 2016 р.
  • Екскурсія до с.Козацьке – маєтку князя Трубецького – вересень 2016 р.
  • Ювілейні екскурсії до 125-річчя навчального закладу – листопад-грудень 2016 р.
  • Кімната відеоспогадів за матеріалами музею – грудень 2016 р.
  • Тематичні фотовиставки: «Мій випуск», «Сторінками шкільного життя» та «Пам’ятаємо…» до ювілею школи – листопад 2016 р.

ОГЛЯДОВА ЕКСКУРСІЯ

«СВІТЛО ЗНАНЬ КРІЗЬ ВІКИ…»

Школа. Яке велике слово. Це найкращий скарб кожного народу, це вічний підручник життя, що дає ключ до науки, до добробуту. Історія школи – це історія життя людей, які стали суттю цього закладу, які створили його дух. Знаючи та вивчаючи історію школи, можна проглянути шлях від минулого до сьогодення, зрозуміти, як усе створювалось, щоб самому стати творцем майбутнього.

1. ОСВІТА ІІ ПОЛОВИНИ XІX – XX СТ.

У ДНІПРОВСЬКОМУ ПОВІТІ ТАВРІЙСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ

Корені заснування Каховської школи №4 сягають глибини кінця ХІХ – поч. ХХст. Каховка в ті часи була містечком Дніпровського повіту Таврійської губернії.

Перша початкова школа з’явилась у Каховці у 1861 році. Вона була збудована з ініціативи та на кошти каховчан (не збереглася).

У кінці ХІХ століття почали створюватись земства – органи місцевого самоуправління. Земства засновували початкові школи, училища, гімназії, видавали стипендії малозабезпеченим учням, постачали школам наочні приладдя, підручники, хоча в їх основні обов’язки входили господарські питання, такі як будування мостів чи доріг.

Опікувати початкові школи держава зобов’язувала дворянство. В Каховці опікунами, меценатами освіти була родина Панкеєвих: Матвій Йосипович, його син Костянтин та його дружина Олександра Семенівна.

У 90-ті роки ХІХст., коли володарем Каховки був Одеський банкір А.І. Тработті, на південному заході Каховки з’явився новий район – Нові Плани. У зв’язку із забудовою нового району, виникла необхідність у школі, яка і стала початком існування Каховської школи № 4.

На цьому стенді містяться фото засновників Каховки – братів Каховських, родини меценатів Панкєєвих, приміщення першої будівлі школи, а також стародавня ікона, оздоблена рушником, гроші тієї доби.

2. НАРОДНА ОСВІТА У ТРУДОВІЙ ШКОЛІ № 4 В 1918 – 1941 РР XX СТОЛІТТЯ

Згідно документів у приміщенні Новопланівської школи у 20-і роки ХХст. діяла початкова трудова чотирьохкласна школа № 4. Першим директором або «завідателем» був Золотіхін Опанас Лазарович, а першими вчителями брати Терещенки. Школи тоді називались народними, трудовими.

Навчальний рік складався з трьох семестрів. У трьох групах предмети викладалися російською мовою, а в одній – українською. Школа використовувалась і для навчання письму дорослих неписемних людей (3 гуртки в день).

Навчання проходило в одну зміну. Шкільних кімнат було 3, в які можна було вмістити 120 дітей.

Програма навчання включала такі теми:

1) знайомство дітей зі школою;

2) осінні роботи на городі і в садку;

3) готування до зими;

4) перехід від зими до весни і початок весни;

5) дні пам’яті Т.Г. Шевченка;

6) свято Першого травня.

Проводилось художнє виховання: співи, декламація, малювання. Дуже багато уваги приділялося урокам праці.

Після громадянської війни був голод і розруха, народні маси бідували, тому підручники та приладдя бідним учням видавались безплатно.

У 1922 році було створено Всесоюзну піонерську організацію.

Школярі брали активну участь у зборі металобрухту та макулатури. Їх організовували декілька раз на рік. Навіть проводились змагання між загонами по кількості зібраного, переможців на урочистих лінійках нагороджували грамотами.

Цікавим експонатом цього розділу є річний звіт першого директора школи Золотіхіна О.Л., датований 1925-26 н.р., а також фото «завідателя», документи тих часів.

3. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА (1939 – 1945 РОКИ)

У 1941 році мирне життя нашої країни було порушено нападом німецьких загарбників. Працівники нашої школи не залишились осторонь тих трагічних подій.

Учасниками бойових дій стали колишній директор, учитель російської мови та літератури Василь Якович Грибанов, учитель хімії Петро Ілліч Кобзар, Іван Семенович Авдущенков, Клара Герцовна Мільзон, Павло Тарасович Косарев. Учитель літератури та в минулому директор школи Володимир Федорович Брельгін під час війни працював на авіазаводі в місті Улан-Уде.

На стенді розміщено фото працівників-учасників Другої Світової Війни, фото трагічних подій, листи з фронту, уламки зброї, гільзи від патронів, котелки, а також особисті речі вчителів, що збереглися з тих часів.

4. ПРАЦЯ ЯК ЗАСІБ ВИХОВАННЯ В 50 – 60-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ.

У післявоєнний період були відбудовані школи, в яких розпочався навчальний процес. У 1953 р. здійснено перехід до обов'язкової семирічної освіти, а згодом до восьмирічної.

У 1953 році четверта школа знаходилась у приміщенні Палацу піонерів (зараз піцерія «Де Манжаро»). Педагогічний колектив складався з 15 чоловік, всі молоді. У ті часи вчителі ходили по школах, самі набирали учнів, комплектували класи. Працювали у дві зміни. Організовували різні ігри, вечори, випускали газети-колючки.

У 1954 році школу перевели у приміщення по вулиці Спендіарова (колишня вечірня школа), де їхній дружний колектив ще працював 16 років. Збільшилась кількість класів, стало тісно в невеликому приміщенні.

На фото можна побачити педагогічний та учнівський колективи під час лінійок, уроків та роботи на дослідних ділянках, зразки підручників і зошитів, свідоцтво про восьмирічну освіту зразка 50-х років. У приміщенні музею експонується парта зі старого приміщення школи.

5. УДОСКОНАЛЕННЯ ОСВІТИ В 70 – 90 РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ

На початку 70-тих років ХХ століття почалось будівництво Каховського магістрального каналу. Тому в Каховці різко зросла кількість населення. Всі школи були дуже перегружені і в 1970 році була збудована на жилмасиві Свєтлово нова школа № 4. Це була найбільша школа у Каховці.

31 серпня відкрила двері красуня-школа. У вікнах — море світла, широкі рекреації, чудові навчальні класи, нові меблі. Вчителі разом з учнями чистили, прибирали, виносили каміння, посадили дерева, кущі. Підготували місце для стадіону та парку.

Новозбудоване приміщення школи планувалось на 932 учня, 32 класні кімнати на 4-ох поверхах, кабінети біології, фізики, хімії, актовий зал на другому поверсі. На першому поверсі розмістились майстерні, спортивний зал, їдальня. Та вчились в одну зміну лише один рік. Житлове селище Свєтлово росло, розбудовувалося, наповнювалась і наша школа. За рік виросла до 1230 учнів, а через 10 років у школі навчалось 2,5 тисячі дітей.

У школі були чудові традиції. Багато років працював табір праці і відпочинку «Рассвет». Щороку табір працював на полях колгоспів і радгоспів, а вечорами силами агітбригади організовували концерти у сільських клубах.

Восени учні школи щороку працювали на збиранні винограду. Щороку школярі збирали по 600 тонн винограду, по 300-400 тонн овочів. На зароблені гроші організовували екскурсії у всі куточки України та за кордон.

У 1977 році було відкрито нову середню школу № 3, куди перейшли половина вчителів та учнів.

Випускникам школи в урочистій обстановці вручали паспорти в Будинку культури. Щороку проводились паради жовтенятських військ, конкурси шикування та пісні, військово-спортивні змагання «А ну-ка, парни!». Найбільше підлітки любили військово-спортивну гру «Зарница».

Велику роботу в школі проводив Клуб інтернаціональної дружби, керівником якого була Мільзон Клавдія Григорівна. Школа тоді мала зв’язки з аналогічними клубами України, Росії, Угорщини, Німеччини та Польщі.

Яскравими, красивими були фестивалі, зльоти різнокольорових «пионерских галстуков», форуми, політичні свята.

Школа постійно перераховувала гроші у Фонд Миру і за це одержала лист-подяку від секретаріату Фонду Миру.

Налагоджувались зв’язки з виробництвом. Головними «шефами» нашої школи були завод залізобетонних виробів та Автобаза «Укрводбуд». Шефи-наставники проводили виховні години з класом, організовували екскурсії у цехи заводу. Це допомагало учням у виборі професії.

У 80-і роки школа налічувала більше 1600 учнів, 53 класи, 11 ГПД, школа працювала у дві зміни з 8 годин ранку до 20 годин вечора по 6 днів на тиждень.

У школі діяли жовтенятська, піонерська та комсомольська організації. Діяв радіозв’язок, радіорубка була розташована на 4 поверсі (зараз це лаборантська комп’ютерного класу). Радіоточки були в рекреаціях і по класах. Щоранку лунали оголошення, поради, поздоровлення.

Історія школи 80-х років зберігається у кінострічках документального фільму, створеного Щербиною Борисом Михайловичем.

У школі існувала хороша традиція – проводились змагання на кращий клас. Кожного року кращий клас нагороджувався поїздкою в Крим чи в Карпати.

Часто виступали перед учнями вчителі - ветерани війни.

На стендах цього розділу розміщено унікальні фото відкриття школи-новобудови у 1970 році, зразки навчальної літератури, приладдя і посібників, елементи піонерської символіки, особисті речі вчителів. На окремому стенді висвітлено роботу Клубу інтернаціональної дружби (фото, листи, вимпели). Фото шкільної виховної роботи, зокрема поїздок і подорожей, спортивні грамоти і дипломи, маршрутні листи. В окремих вітринах розміщено шкільну форму радянського періоду, святкову та щоденну. Педагогічна, методична і творча діяльність учителів зображена на фото з уроків, засідань, виступів хору та агітбригад, діяльності літнього оздоровчого табору.

6. ВИХОВАННЯ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ ОСОБИСТОСТІ В ЧАСИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ.

З 1992року школа працює в одну зміну на п’ятиденному режимі.

У старших класах розпочинається профільне навчання, відкриваються фізико-математичні та філологічні класи.

З 2000 року працює спортивний клас, з 2004 туристсько-краєзнавчий.

Обладнані два сучасних комп’ютерних класи, підключені до мережі Інтернет.

Впроваджується система спецкурсів „Азимут”. Активно діє шкільна МАН (математична, етнографічна, історична, біологічна секції).

Великою популярністю в школі користувались гуртки історичного краєзнавства, які очолювала А.М.Яблонська. Учні на них вивчали історію рідного краю, його культуру й побут, історію рідної школи.

У школі працював літературно – творчий гурток “Калинонька”. Видавалася дитяча газета «Шкільний меридіан».

З 1987 року в школі існує вокально-хоровий колектив “Водограй” (керівник Семібратова Нінель Андріївна), який об'єднав любителів співу.

Учнівський духовий оркестр був сформований у 1991 році. Протягом 11 років колектив оркестру брав участь у оглядах художньої самодіяльності. У 2005 році колективу присвоєно звання «Зразковий творчий колектив».

Школа пишається вчительськими династіями. Наприклад: Кізеєва Валентина Тимофіївна – Нечитовська Олена Іванівна – Нечитовський Костянтин Вікторович.

Школа пишається і своїми випускниками, які нині приносять велику користь суспільству.

Педагогічний колектив школи в 2000 році нагороджений дипломом ІІІ ступеня обласного конкурсу «Школа року».

За підсумками роботи школа нагороджена дипломом ІІІ ступеня у конкурсі «Школа Херсонщини  2003 року».

У 2006 році вчитель географії Дзюба А. П. отримала звання «Заслужений вчитель України»;

У 2007 році у школі створено чудовий музей історії школи.

Діяльність школи 90-х – 2000-х років представлена у фото як окремих учителів та учнів, так і династій, методичної, гурткової та спортивної роботи, а також у дипломах, грамотах, буклетах, зразках видань шкільної газети, вирізках з періодики, де про нас пишуть. Є окремі стенди про директорів і завучів школи різних років, з їх фото і особистими речами. Нещодавно з’явився невеликий окремий розділ про сучасну школу: є фото адміністрації, керівників музею, буклети й альбоми, сувенірна продукція.

Важливе джерело комплектування фондів шкільного музею – надходження від окремих осіб та організацій, передані в дар. Багато для музею роблять учні. Наслідком різних видів їх навчальної і позакласної творчої діяльності є велика група матеріалів допоміжного фонду (карти, схеми, таблиці, моделі, макети і т. ін.). Учні виготовляють альбоми, фотокопії документів, малюнки. За допомогою матеріальної бази школи та творчості вчителів створено відеотеку з понад 20 найменувань, де зібрані яскраві моменти свят, відкриті уроки, зутрічі з випускниками. Керівники гуртків використовують практичні заняття та екскурсії для збору матеріалів, спогадів ветеранів війни і праці, їх вивчення й оформлення. Допомогу в комплектуванні фондів шкільним музеям надають громадські організації, творчі спілки. Зібраний матеріал вивчають, визнача¬ють, описують, встановлюють історію, з’ясовують, джерелом якої пізна¬валь¬ної ін¬фор¬ма¬ції він може бути, яке його виховне значення. У процесі цієї роботи учні навча¬ють¬ся класифікувати, систематизувати музейні колекції, науково їх описувати.

Загальна кількість одиниць збереження – 1162. Кількість музейних предметів основного фонду – 412.

Робота всіх форм музею висвітлюється в міськрайонній газеті «Каховська зоря».

Популяризація шкільних заходів та проектів музею здійснюється у мережі Інтернет, зокрема на сторінці школи Вконтакті. Соціальні мережі дозволяють відвідувачам висловити свої побажання та задати питання, а також отримати своєчасні відповіді, взяти участь у житті музею як в його стінах, так і за його межами. Використання можливостей соціальних мереж робить сучасний музей відкритим, доступним і привабливим, розширює його функції, привертає молодіжну аудиторію.

Пріоритетним завданням у роботі музею є виховання юних екскурсоводів, адже враження про заклад формується, перш за все, від їх роботи. А це і є головною його рекламою. Приємно, коли людина, яка побувала у музеї, залишається задоволеною.

Шкільний музей відіграє значну роль у роботі загальноосвітнього навчально-виховного закладу. Музей – важливий фактор формування суспільної активності школярів, він дає можливість багато бачити власними очима і це робить його могутнім засобом переконання, агітації і пропаганди. Це живий організм, що розвивається. Музейні фонди постійно поповнюються новими матеріалами і відповідно, його експозиція, систематично поновлюється.

Пам‘ять, імена, справи, дії людей, які навчалися, працювали, створювали та залишили в цих стінах частинку своєї душі – це музей історії школи. Це збереження та вшанування традицій, досягнень, здобутків вчителів та учнів за весь час існування школи № 4. Через музейні джерела ми виховуємо повагу та любов до школи, рідного міста і взагалі України. Це є невід’ємна частина нашого життя.

Залишається продовжувати пошук, поповнювати музей цікавими знахідками, щоб зберегти нащадкам живе минуле, котре є і нашим сьогоденням, щоб культура наша не померла. Треба зберігати минуле, бо воно має найбільш діюче виховне значення.

Кiлькiсть переглядiв: 477

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.